Печать
Рубрика: Мирослав Иван Любачивский
Просмотров: 7878

Рейтинг:  0 / 5

Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна
 
Непорочное Зачатие Девы МарииСьогодні Церква свята відзначує празник Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, Божої Матері. Поміж святими, що їх наша свята Церква почитає, Мати Божа займає перше місце. Вона, як навчає Церква, є перша по Бозі. Чому воно так є, тобто чому вона найбільш почитана між святими?

Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії

(Свято Непорочного Зачаття - Лк 1,24-38)

Ікона Непорочного Зачаття Пречистої Діви МаріїСьогодні Церква свята відзначує празник Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, Божої Матері. Поміж святими, що їх наша свята Церква почитає, Мати Божа займає перше місце. Вона, як навчає Церква, є перша по Бозі. Чому воно так є, тобто чому вона найбільш почитана між святими? На це є дві відповіді. Насамперед Вона є найбільша й найсвятіша з усіх святих. Вона є одинокою між усіма людьми, яка ніколи й ні в чому не образила Господа Бога. Вона є одинокою особою, яку Господь захоронив від первородного гріха, так щоб на ній не було ні одної плями гріховної. Тому-то й Вона є найпершою й найбільш улюбленою дочкою Небесного Отця. Св. Архангел Гавриїл знає про те, тож у Благовіщенні, тобто в об'явленні їй задумів Божих, щодо майбутнього приходу Месії, каже їй: «Радуйся повна ласк, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками» (Лк 1,29). Це значить, що Вона є найпершою й найсвятішою між усіма жінками й узагалі між усіма людьми з тієї причини, що на неї ніколи не впала навіть тінь гріха.


З навчання Церкви святої, яка базує свою науку на святому Письмі, всі люди, що приходять на цей світ, приходять у стані первородного гріха. Це значить, що вони є позбавлені ласки освячуючої, синівства Божого, а з цим і спадкоємства Царства Небесного. Це правда, що гріх той ми успадкували від нашого прабатька Адама, який згрішив і своїм гріхом піддав нас під владу диявола. Первородний гріх, неначе та страшна заразлива пошесть, поширився на всіх нащадків Адама, тобто на цілий людський рід, піддаючи його під владу князя цього світу, найбільшого й найгрізнішого ворога людства — диявола. Одна — єдина особа з — поміж усіх людей, яка ніколи не була під владою того ворога людства — це Божа Мати. Особлившим привілеєм Божим, вона була захоронена від первородного гріха, задля заслуг свого Божого Сина — Ісуса Христа. З тієї причини деякі з отців Церкви відносять ці слова прокляття Бога на диявола — до Неї. Той проклін звучить так: «Я покладу ворожнечу між тобою й жінкою, між твоїм потомством і потомством її. Він розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися вп'ястися йому в п'яту» (Бут 3,15). Деякі беруть того потомка в жіночому розумінні вказуючи на Пречисту Діву, яка стерла голову дияволові тим, що прийшла на світ без гріха первородного й у той спосіб перша, сказати б визволилась від його влади, очевидно задля заслуг свого Божого Сина Ісуса Христа. Крім того, Вона ніколи в своєму житті не образила Небесного Отця. На ній не спочила навіть тінь найменшого повсякденного гріха, тож цим вона розтоптала голову диявола, відвічного ворога людства, який нас усіх приводить до переступлений заповідей Божих.


Другою причиною того загального почитания Пречистої Діви є те, що вона стала матір'ю Бого-Чоловіка, Сина відвічного Бога Отця, а також матір'ю цілого людства. Цим відзначив Пречисту Діву Марію Ісус Христос, коли, висячи на хресті, звернувся до Неї зі словами: «Жінко це син твій», а опісля до ученика звертаючись, сказав, «Це мати твоя!» (Йо 19,26). Той улюблений учень Христа, св. Йоан, репрезентував усе людство. Та не лише під цим оглядом, тобто лише задля завіщання Божого Сина, Пречиста стала матір'ю нас усіх, але також тому, що під хрестом вона обняла нас усіх своєю матерньою любов'ю й дала доказ, що Вона дійсно дбає про нас як найкраща мати коли-небудь дбала про своїх власних дітей. Кожен з нас знає, як добра мати любить своїх дітей. Для неї її власне дитя — це найгарніша, найкраща, найдорожча істота в цілому світі. Всі її старання мають на меті передусім її маленьке дитя. Так — то вже й запорядив Божий Творець, що спрямував усю силу матерньої любови на її дитя. Чому спитаєте? А тому, що людська дитина в перших літах свого життя конечно потребує неустанної опіки; вона бо в усьому залежна від своєї матері. Якщо б вона хоча б на кілька днів опустила її, дитина без сумніву не пережила б тих кілька днів. Щоби подбати про життя дитини, Господь поклав у серце матері особ-лившу любов, терпеливість і готовість перенести всякі жертви задля дитини. Добра мати не раз, але тисячі разів, готова пожертвувати для неї своє життя і, до певної міри, його вже жертвує своїм піклуванням, неустанніми стараннями, забуваючи майже повністю про себе саму, про свої потреби.


Гляньмо тепер, як ця справа мається в Пречистої, в Божої Матері! Як уже ми згадали, любов матері до її дитини є найбільшою, найміцнішою й найбільш безінтересовною з усіх у світі. Крім того в Пречистої була найбільша, найгарячіша любов до Бога Творця й до Його Єдинородного Сина, якому вона дала людську природу, тай у неї та матерня любов до Сина зливалась в одно з любов'ю сотворіння до Творця й неначе могутня стихія неслася до Бога. А там, під хрестом, Пречиста Мати Божа й Мати наша жертвує не тільки свою одиноку Дитину — Христа Господа, але з Ним жертвує за нас також Свого Бога, за спасіння наших безсмертних душ. Тому й не диво, що заради тої найвищої й найбільш посвятної любови до цілого людського роду, Вона заслуговує собі те найбільш почесне ім'я — Матері людського роду.


Може найкраще зрозумів це велике завдання Божої Матері й Матері нашої наш український нарід. Він не називає її, як це роблять інші народи, ні княгинею їхнього краю, ні царицею, хоч Вона є й царицею неба й землі, хоч Вона є вибраною з-поміж усіх жінок. Наш народ називає її Матір'ю: «Пречистая Діво Мати руського краю...». Цими словами наш народ підкреслює те, що в Пречистої найважливіше, те що він уважає в неї найбільш цінним і найбільше гідним почитания, а саме її любов'ю до Своїх земних дітей палаюче серце. Виносить її серце, яке не знає меж у Своїй посвяті в своїй дбайливості й у жертвуванню всього для добра й щастя нас її грішних дітей. Тому, знаючи про її майже безмежну любов до нас прибігаймо до Неї передусім у час недолі, в час горя й біди. Не думаймо, що Вона буде гніватись на нас за те, що їй докучаємо нашими молитвами й нашими постійними просьбами. Не думаймо про Неї, як про якусь нам далеку царицю, Яка зайнята своїми власними справами й не має часу для нас земних людей, що так низько стоять у порівнянні з Нею. Думаймо про Неї радше, як про нашу рідну маму, про маму, Яка нас так дуже любить, що не пожаліла задля нас віддати Свого єдиного Сина. Думаймо про Неї також, як про всемогутню матір, Яка, хоч сама не може зробити, проте все може випросити в Свого Божого — всемогутнього Сина. Він найперше вибрав собі її на Свою матір. Він прикрасив її всіма можливими чеснотами, захоронив перед усім, що могло б кинути яку — небудь тінь на той досконалий образ Матері. Ми можемо бути певними, що Вона нічого нам не відмовить, і на це маємо доказ, коли дивимось на Неї, що стоїть на горі Голготі під хрестом, на якому висить її єдина, улюблена дитина. Вона в тій дитині бачить не тільки Своє улюблене дитя, але й Свого Бога — Свого Творця й Свою остаточну Мету. То ж коли Вона не вагалася пожертвувати Його за нас, то що ж може в світі бути дорожчого, чого б Вона нам не дістала, коли проситимемо в Неї про це, головно коли воно є нам потрібне?


Тому не гаймо часу й не шукаймо за іншими заступниками й посередниками між Нею й її Божим Сином. Прибігаймо до Неї й просімо про все, що нам необхідне, очевидно, передусім про те, що є конечним до спасіння нашої безсмертної душі. Але, прохаючи в Неї ласки, не забуваймо виявити їй нашу вдячність і нашу любов. Якже, однак, хочемо показати їй нашу любов, тоді найкраще зробимо, коли любитимемо її Божого Сина. Як знаємо, кожна людська мати любить тих, що люблять її дітей, шанують їх і намагаються бути їм помічними. Такою Самою матір'ю є й наша небесна Мати-Марія. Коли хочемо приподобатися їй, любімо її єдинородного Сина. А як Христові виявити нашу любов, кожний з нас знає, бо Він навчив нас цього, словами: «Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете... Той у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить» (Йо 14,15.21). Тож приляжмо цілим нашим серцем до тих Божих заповідей і стараймося з усіх сил зберігати їх у нашому житті. Так ото й ми станемо улюбленими дітьми нашої Божої неньки, та й Вона заради нашої любови до її Божого Сина любитиме нас і не зможе відмовити нам нічого, а головно коли проситимемо її, щоб допомогла нам зростати в Його любові, зберігати Його заповіді й прямувати до злуки з Ним, нашим Богом і нашою остаточною метою. 


Текст набраний редакцією сайту «Православні католики Одеси» за виданням: о. д-р М. І. Любачівський. Проповіді. Рим, 1984. Видання Українського Католицького Університету ім. св. Климента Папи. Праці богословського факультету, том LIX.