Печать
Просмотров: 6767

Рейтинг:  0 / 5

Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна
 
Кир Любомир ГузарПроповідь Блаженнішого Любомира Гузара у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі УГКЦ на закінчення 2008 року.

Преосвященний Владико! Дорогі парафіяни!

Сьогодні закінчується цивільний рік. Закінчується, здається, також отой період, коли в засобах масової інформації ми чули стільки різних програм, які підводили підсумок минулого року. З одної сторони – це здавалося б зайве, бо сонце завтра так само зійде, як і сьогодні, не буде якоїсь видимої різниці між сьогоднішнім, а завтрашнім днем. А однак, це добре, що ми і цілий людський рід, здається, звертає увагу на те, щоби зупинитись на хвилину, щонайменше, і застановитись над тим, що діється. 

Що хотіли би ми сьогодні зробити? Ми хотіли б також застановитись, але, може, дещо в інший спосіб, ніж це роблять оті ЗМІ, і ті що там виступають – політики, політологи, журналісти чи інші люди. Бо хочемо подивитись на отой минулий рік іншими очима, очима віри і хочемо подивитись на нього також в такий спосіб, щоби витягнути для себе якнайбільшу можливу користь. Коли прислухуємося до тих різних аналіз минувшини – на телебаченні, чи в радіо, чи читаємо в газетах – деякі з них дуже поверхові, але деякі, справді, є дуже проникливі. Одначе, бракує якогось переконання, що вся ця аналіза, все це зусилля, інколи, як я згадав, дуже мудре, дуже проникливе, що воно справді має для нас практичне значення. Здається, що багато з того, що говориться, немов би далеке від нас, немов би ми в якийсь спосіб не задіяні в тому, що діється. А те, що ми направду хочемо, – бо це одинокий шлях, як може світ змінитися на краще, – щоб ота аналіза відносилася до нас особисто. Ми можемо говорити про цілий світ, і що нам з того, і яка світові користь з того, з тих багатьох слів? Коли ми застановимося над самими собою, коли глянемо на оцей рік, що минув в нашому власному житті, тоді інакше все укладається, бо в цьому нашому погляді, в цій аналізі є завдаток чогось кращого. 

Перш усього гляньмо в минуле, в минуле в нашому власному житті. Багато дечого сталося в житті кожного з нас за тих останніх 355, чи 356 днів. Сталося багато такого, що нам було дуже приємне, а з другої сторони, напевне, було немало того, що нам не було дуже приємне, а може навпаки – навіть дуже прикре. Як до цього ставитися? Звідки то все взялося? Воно ж не сталося так принагідно, без якоїсь цілі, без якогось змісту. Усе те, що сталося до останніх календарних днів, сталося з волі чи допусту Божого. Бачите, це є перша і дуже велика різниця між тою аналізою, яку хочемо робити ми, і тими аналізами, які чуємо у ЗМІ. Ми хочемо побачити, і так воно належить, все те, що сталося в нашому власному житті і довкруги нас, як дар від Господа Бога. Зрозуміти все те, що приємне, як дар від Господа Бога – це, можна сказати, самозрозуміле, але коли я скажу прийняти, як дар від Господа Бога те, що прикре, то, на перший погляд, воно якось так дивно звучить. Одначе, те що добре, так само, як те, що прикре, є дуже цінне для нас, бо воно від Господа Бога, нічого не стається принагідно. Усе що стається в нашому житті, довкруги нас і для нас, воно є від Господа Бога, воно є на нашу користь, воно є від Небесного Отця, який є і Всемогучий, і Всезнаючий, і дуже Добрий, який нічого не робить і нічого не допустить, щоби було нам шкідливе. Усе, навіть те, що дуже прикре: смерть якоїсь близької, дорогої нам особи, якась хвороба, може якась професійна невдача, що би воно не було, воно все остаточно є корисним для нас. Побачити це в нашому житті, це вже є велика річ, – не сортувати на добре і погане, на корисне і прикре, – але все приймати, як Божий дар. 

Але тоді постає наступне питання, яке ми мусимо собі поставити, а що ми з цими дарами зробили? Як ми ці Божі дари прийняли? Бо, як я згадав, все, що від Господа Бога, то є на нашу користь, тільки не завжди воно нам виходить на користь, якщо ми не приймемо цього, як Божий дар. Як ми злегковажимо, знехтуємо, будемо нарікати на Господа Бога, бо не так все дається, як ми хотіли, тоді ці Божі дари змарновані. Отже, перш усього, перший відрух нашої душі, коли ми поглянули в наше минуле, особливо, в цей останній рік – подякувати Господу Богові за все, що він нам подарував, чи воно нам виглядало приємним, вигідним, чи прикрим, за все подякувати. І ми зійшлися тут, сьогодні, на цей подячний молебень, бо це повинно бути головною ниткою, головним мотивом цієї аналізи – подякувати Богу, це найважніше. 

А тоді подякувати Йому за все те, що ми зробили добре, що то значить? Коли ми прийняли і використали Його дари згідно Його святої волі, за це треба також Богові дуже сердечно подякувати. Якщо ми зуміли зрозуміти, що це все від Господа Бога і прийняти і використати на славу Божу, на користь ближніх і навіть на користь нашої власної душі – за все це треба Богові дуже подякувати, бо Він нас скріпив, Він дав нам очі святої віри побачити, зрозуміти те все, що з нами сталося. 

Нажаль, і це ми мусимо собі признати, кожний з нас, нема тут винятків, не все, що Бог нам посилав, ми використали на добро. Нажаль, так стається в людському житті і потрібно перепросити Господа Бога за наш брак зрозуміння, за нашу надмірну любов самого себе, за нашу нехіть супроти наших ближніх, за наше відкинення, легковаження Божими дарами, перепросити Його за це, що ми не використали так, як треба використати дар Предоброго Небесного Отця. 

У тих роздумуваннях, які чуємо в ЗМІ, відчувається один величезний брак: різні особи стараються прогнозувати, що то буде, як то буде. Думаю, що дехто з таких мудріших коментаторів може і дуже влучно дещо передбачити, але, на загал, більше уваги звертається на отого бика, який має бути символом наступного року, ніж на Господа Бога, який є Володарем всесвіту. А ми хочемо дивитися вперед, але дивитися разом з Господом Богом, то значить, молитися, просити в Господа Бога, щоби Він був для нас, для нашого зрозуміння, отим Батьком. Він ним є і завжди буде, але щоби ми це зрозуміли і щоби ми зрозуміли все, що буде в наступному році від Нього походити, будуть знову нові дари, щоби при Його Божій помочі ми ці дари використали. Чи ми сьогодні можемо передбачити що і як буде, чи ні, це є цілком другорядне, але одне є певне, що все, що буде, буде на нашу користь, для нашого добра, щоби ми це вміли використати, оцього нам потрібно. І коли ми будемо в такий спосіб дивитись в майбутнє, в цей наступний рік, то будемо направду щасливі. 

Сьогодні ми дещо затривожені, багато говориться про кризу і справді, можна передбачувати, що будуть трудні для нас часи, не все буде так укладатися, як ми хочемо, але воно, напевно, буде на нашу користь. Ми дивимось вперед, в наступний рік, очами святої віри як діти Доброго Батька. Дай Боже, щоби ми так увійшли в цей новий рік з таким наставленням. Тоді, щоб не сталося, буде нам добре. 

Ви знаєте, як то ми одне одного сьогодні, завтра вітаємо і бажаємо всього того, що, думаємо, є добре. Ми то робимо щиро, але як немічні люди. Бажаємо те, чого ми можемо дати, чого ми не можемо запевнити, але хоча є в нас добра воля. Побажаймо одне одному, щоби ми в цьому наступному році відчули себе дітьми Небесного Отця. Це буде справжнє побажання, це буде побажання не тільки на словах, які б вони не були щирі, і це буде побажання дуже конкретне, це буде побажання чогось, що ми можемо спокійно сказати, буде цілком певно здійснене. Тож побажаймо одне одному, щоби ми себе відчули в цьому наступному році і в кожному році нашого життя – дітьми Предоброго Батька. 

Слава Ісусу Христу!

 

31 грудня 2008 року