Собор Святої Софії УГКЦ

Патріарх УГКЦ Святослав Шевчук проголосив прощу до собору Святої Софії, але почесний патріарх ПЦУ Філарет Денисенко звернувся з проханням не служити Літургію в соборі, який православні вважають своїм. Як вчинити греко-католикам? Кілька думок від редактора порталу.

Поспілкувавшися з [конфесійно] православними друзями, я почув, що служіння Божественної Літургії греко-католиками в храмі святої Софії Київської буде ними сприйматися як "осквернення храму". Незважаючи на те, що де-юре храм не належіть жодній з православній церков, а також не те, що греко-католики історично мають таке саме право на нього, як і дочірні гілки Київської Церкви — РПЦ та ПЦУ, все ж вважаю правильним не спокушати брата свого (Рим 14:13) і відмовитися від наміру літургісати під час прощі на день Благовіщення 7 квітня.

Хоча храм був побудований у часи ще нерозділеної Церкви і рівно належить як православним, так і греко-католикам і після Берестейської Унії належав УГКЦ, сучасні православні українці і росіяни вважають його своєю святинею та символом православної України-Русі. У дусі богословської спадщини митрополита Андрея Шептицького, патріархів Йосифа Сліпого та Любомира Гузара, пропоную вірним Київської Церкви Римського сопричастя зробити щирий та дружній жест у бік співбратів Київської Церкви Константинопольського сопричастя — провести прощу, але без Літургії, або відслужити її просто неба, як це робиться під час щорічних паломництв до Зарваниці.

Якщо не нашому поколінню українських християн, то наступним доведеться примиритися між собою і служити Христову Тайну Вечерю разом, виконуючи тим самим заповідь Вчителя та накази святих Київських предстоятелей.

Патріарх Йосиф заповів поховати його в стінах святої Софії Київської «якщо такою буде воля Божа і бажання Українського Божого люду», але це можливе не раніше, ніж між основними гілками Київської Церкви буде відновлено повноцінне сопричастя і єдність. До того часу будемо служити Богу і народу України таким чином, щоби поменшувати розбрат, а не побільшувати його.

Ми не можемо взагалі відмовитися від служіння Богові — він нас покликав до життя і обдарував привілеєм причащатися свого Тіла і Крові. Але ми можемо служити в тих місцях і в такий спосіб, щоби це не згіршувало тих, для кого ми поставлені бути добрим прикладом та іконою Нерозділеної Православно-Католицької Церкви першого тисячоліття.

Літургія — знак і кульмінація єдності. А також кенозіс, самоприсмирення Бога Воплоченого. Не можемо вживати її всупереч такому розумінню.

Михайло Шелудько,
редактор порталу «Православні Католики Одеси»