Статьи по теме

Церковный календарь

Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна
 

Таїнство віриСеред усіх таїнств Царства Божого, що проявляється завдяки жертві Христовій тут, на землі, найважливішим є таїнство віри (1 Тим 3:9). Будучи породженою в серці людини благодаттю Святого Духа, божественна віра єднає нікчемну і безпорадну падшу душу зі святим і безмежним Господом. Без віри догодити Богові неможливо, пише апостол (Євр 11:6), і саме вірою ми осягаємо спасіння.

Незважаючи на те, що таїнство віри не включається до числа головних християнських святих тайн, воно тим не менш є важливішим від них усіх. Без віри жодне з семи святих таїнств не є дієвим, тоді як тільки одна віра, навіть за відсутності хрещення, миропомазання, євхаристії, сповіді, вінчання, оливо помазання та священства може очистити людину від усіх гріхів та відкрити брами до раю (Лк 23:43; 17:19). Зрозуміло, що сім таїнств також дуже важливі, але вони відносно віри є додатковими — її оживлюють та укріплюють.

А чому віра настільки цінна і важлива? Тут варто згадати значення цього слова в Святому Письмі. В єврейській мові віра має відповідник емуна (אמונה) — синонімічне слово із амен (אמן). Віра, таким чином, євреями розуміється як довіра, як вірність, прийняття волі Господньої зі смиренним „амінь”, „нехай буде по слову твоєму” (Лк 1:38). Деякі богослови не погоджуються з визначенням віри як довіри, наголошуючи на тому, що стародавній іврит був мовою примітивною, тому не мав окремого слова і визначення для віри. Але ж грецька мова набагато розвиненіша за іврит, і тим не менш в ній також віра і довіра позначаються одним словом — пістіс (πίστις). Тож і ми, говорячи про віру, будемо одночасно мати на увазі і довіру.

Віра-довіра принципово важлива тим, що ставить людину в онтологічно природне положення — положення слуги Божого, яким людина була первісно створена. В свій час людина втратила своє спілкування з Богом через недовіру Йому, внаслідок чого її природа була пошкоджена і викривлена, що в свою чергу призвело до набуття смертності. Саме тому релігійний шлях людини починається з довіри Богові. Зайнявши своє правдиве положення, яке відповідає первісній природі, людина вже зараз відновлює своє безсмертя і з’єднується з Творцем у послуху Його волі.

Якщо справжня християнська віра є даром згори, наслідком дії Святого Духа (Мт 16:17), як тоді людина може його набути? Бо ж не можна вимагати від людини того, що їй не належить, в той час як Господь Бог дуже наполегливо вимагає нашої довіри Йому! Духовний прочанин на шляху до Царства Небесного проходить різні етапи, у кожного з яких є власна специфіка.

Справді, ми не можемо видавити з себе віру, якщо в нас її немає. Не всі від дитинства виховані в християнській вірі, є люди, що від народження перебували або в атеїстичному, або навіть у поганському середовищі, відповідно правдивої віри в Бога вони не мають. Та й ті, що зросли в християнських родинах також не завжди мають глибоку довіру Богові. Як бути всім їм?

Перший крок, який має зробити шукач істини, це усвідомити свою неспроможність спасти себе самому. Як обмежені і залежні істоти ми не можемо самі пізнати суть оточуючої реальності, тим більше вивільнитися від усіх залежностей, що оплутали душу, а отже ми не в змозі бачити речи такими, як вони є. Усвідомивши свою нікчемність, ми приходимо до необхідності отримати допомогу згори — від того, хто весь цей оманливий світ створив — від Бога.

Не знаючи яким є Бог, яке Його ім’я, ми тим не менш цілком можемо звернутися до Нього і попросити про допомогу. Попросивши, ми довіряємося божественній волі і виказуємо свою готовність прийняти Його провід в тому вигляді, як Він нам його об’явить.

Інколи буває, що Бог сам знаходить людину раніше, ніж вона почне його свідомо шукати, але практика показує, що в таких випадках людина часто зневажає цей дар, бо недооцінює — так було з Адамом та Євою. Коли ж людина всім серцем прагнутиме Бога, шукатиме його об’явлення та проводу, вона вже буде триматися відкритої правди набагато міцніше.

Так було з апостолами — Ісус покликав їх і вони просто довірилися йому. Розуміння його місії та справжня духовна віра прийшли пізніше, спочатку була лише довіра. Завдяки цієї довіри, яка повернула душі апостолів у первісно правильний стан, вони пізніше були заплідненні вже божественною вірою, плодом якої стало сповідання Христа Сином Бога Живого. Це сповідання є другою сходинкою на шляху до Царства Божого. Якщо на першій стадії людина, хоч і правильно налаштована, але все ще перебуває у темряві гріху, то на другій стадії через подих Святого Духа гріхи змиваються, душа очищується і народжується знову вже як нове створіння. Тягар гріха залишається в минулому, очі є відкритими до пізнання Правди.

І тоді вже приходить останній елемент таїнства віри — поєднання самого людського Духа з Духом Божим. Не злитно і нероздільно перебуватиме від нині божественний Дух з духовним людським єством. „Ваше тіло — храм Святого Духа”, — каже святий Павло (1Кор 6:19). Апостоли пережили це з’єднання під час П’ятидесятниці, ми це переживаємо у святих тайнах миропомазання та євхаристії. Від того моменту віра набуває повноцінного трьохвимірного стану: довіри, єднання, буття. Кожен наступний вимір віри не відкидає і не скасовує попереднього, а радше дорощується до нього, включає в себе. Так єднання у віри включає в себе довіру Божому проводу і волі; буття ж вірою містить і довіру, і єднання.

Отже, немає більшого нещастя, ніж втрата віри Богові. Людина духовно мертвіє, хоча ззовні може здаватися, ніби все добре. В такому стані Святі Тайни Церкви можуть нічого корисного не дати, оскільки всі благодать пройде мимо душі. В святих тайнах благодать об’єктивно присутня, але до зневіреної душі вона не просякає. І для того, щоби віра не вмерла, треба підживлювати її Словом Божим, взрихляти ґрунт серця покаянням і молитвою, удобрювати його чеснотами та практичним служінням ближнім і Богові, тоді дерево Життя посеред раю нашого Духа ніколи не зав’яне і завжди, коли тільки Бог того забажає, буде готове принести рясні плоди на поживу Святій Тройці і всім насельникам Царства Небесного, включно нас самих.

Робимо все, що корисне для віри, і відкидаймо все, що їй може зашкодити. Ось є таємний рецепт вічної молодості.

Михайло Шелудько