Печать
Категория: Статьи
Просмотров: 3303

Рейтинг:  5 / 5

Звезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активна
 
Хрещення Господнє

19 січня християни, що живуть за Юліанським календарем, відзначають свято Хрещення Господнього. У цей день Церква згадує, як в річці Йордані від Іоанна Хрестителя прийняв хрещення сам Спаситель. Свято стало невід'ємною частиною народних гулянь і водних забав, написані численні пісні і колядки, що оспівують хрещення Христове. Про сенс цієї історичної події розповідається в статті.

«Бо так годиться нам виповнити усю правду»
Євангеліє від Матвія, 3:15

Сторіччями християни роздумують над питанням, чому хрестився Ісус Христос. Різні церкви і богословські школи пропонують свої відповіді і пояснення. Втім, напевно, недостатньо переконливі, оскільки знову і знову як звичайні віруючі, так і священики, час від часу піднімають цю тему, намагаючись пояснити якщо не своїй пастві, то самому собі причину цього дивного вчинку Спасителя. «Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?», — запитував дві тисячі років тому у Христа сам Іоанн Хреститель. Відповідь Ісуса, яку наведено в епіграфі до даної статті, мало що прояснює нам, так як трактувати її можна дуже і дуже по-різному. У цій невеликій статті ми спробуємо підійти з іншого боку до феномену хрещення Господнього — з боку христології. Ким був Ісус? Як і навіщо з'єдналися в ньому людська і божественна природи? Для чого взагалі кожній людині потрібно хрещення і що відбувається в ході цього таїнства? Давайте почнемо по порядку.

Божий Син і наш Спаситель Ісус Христос є головним моральним орієнтиром для всіх християн. Як ми вже розглядали в статті «Моральне значення людської природи Ісуса Христа», Бог втілився в тому числі для того, щоб показати нам приклад. Однак, за великим рахунком, приклад міг би показати і простий праведник чи пророк, якого Господь б вибрав і уповноважив для такої місії. Але чому тоді саме Син Божий стає такою людиною? Особлива місія Христа полягала й у тому, щоб одухотворити людську природу, вознести її навічно до Отця. А для цього Йому потрібно було прокласти і пройти весь шлях — від початку і до кінця, — який належить пройти кожній людині для того, щоб увійти в Царство Небесне, вічну обитель Бога.

Сама по собі людська природа не дозволяє людині воскреснути — змінитися так, щоб стати безсмертним і здатним для життя в іншому вимірі, що знаходиться за межами матеріального світу, в Божому Царстві. Природа людини повинна була стати перетвореною Духом, перероджена, вознесена до надприродного Неба. Але як? «Неможливе це людям, та можливе все Богові» (Мф. 19:26). Сам Бог зійшов на землю, в цей тлінний і брудний світ для того, щоб пройти шлях віруючого Богу людини і поєднати непоєднуване — тлінну матерію і вічний блаженний дух. Ісусу Христу це вдалося. Але якою ціною? Якою була «механіка» процесу?

Зупинимося на двох ключових точках, необхідних для прокладання вектора до розуміння цього питання.

Перше. Ісус був справжньою людиною. Син Божий не грав роль людини, не прикидався нею для показування прикладу смертним, але став істинним «земнородним», в поетичній термінології літургістів. Ісус не був напівлюдиною або напівбогом, Він був і є Богом, який став справжньою людиною. На 100% Бог, і на 100% чоловік. Людина у всіх сенсах цього слова і у всіх онтологічних відтінках природи. У Ісуса Христа було тіло людини, душа людини, людська воля з невід'ємно властивою їй свободою вибору і діяння. Докладніше це розкривають отці Церкви в численних догматичних коментарях, а Халкидонський Собор висловлює в наступному віровизнанні:

«Отже, слідуючи за божественними отцями, ми всі одноголосно вчимо сповідувати Одного і Того ж Сина, Господа нашого Ісуса Христа, досконалим по Божеству і Його ж Самого досконалим по людству; правдивого Бога і Його ж Самого правдивого чоловіка: з розумної душі і тіла. Єдиносущним Отцю по Божеству і Його ж Самого єдиносущним нам по людству. Подібного до нас в усьому, крім гріха (Євр. 4:15)».

Друге. Ісус пройшов у своєму служінні Отцю шлях людини. Предвічний Син Божий, ставши людиною, повинен був не тільки перетворити людську природу, з'єднавши її з божественною, а й показати всьому світу чого можна досягти, якщо наслідувати Христа. Якщо хоча б одній людині щось вдалося, значить це може вийти і у всіх інших. Такою першою людиною, що воскресла після смерті і вознеслася на небо, і став Господь Ісус (1Кор. 15:20; Ів. 3:13).

Відповідно, проходячи шлях служителя Господнього, Христос проходить Його саме як людина. Богу немає необхідності вчитися слухняності, тим не менш, як сказано в посланні до Євреїв відносно людської природи Сина: «І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був. А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння» (Євр. 5 : 8-9). Син Людський став досконалим не завдяки Своїй Божественній природі — в цьому б не було нічого дивного або повчального, але завдяки тому, що виконав волю Отця як людина.

Саме тому Христос говорить про те, що творить не Свою волю, але волю Отця, що Його послав: «Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене» (Ів. 5:30). І саме тому повноту влади Він отримує тільки після Свого воскресіння: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Мф. 28:18). Як вдало пояснює ці слова візантійський богослов Євфимій Зігабен, «Дана Мені, як людині, така влада, яку Я мав, як Бог».

Отже, давайте закріпимо це: Богочоловік Ісус пройшов шлях людини, уподібнившись людям у всьому, крім гріха.

А тепер повернемося до питання про сенс Його хрещення. Що таке хрещення взагалі? Для чого людині необхідно хреститися? Тільки лише для очищення від гріхів? Або існує щось важливіше, ніж безгрішність? Саме так — відсутності гріхів недостатньо для того, щоб увійти в Царство Боже. Необхідно народитися згори, прийнявши до свого людського єства Святого Духа. Якщо у людини немає гріха, це не означає що вона автоматично вже народилася згори. Відсутність гріхів — лише сприятливий ґрунт, але ніяк не саме родюче дерево вічного життя.

Ісус каже, що без Святого Духа людина не потрапить до Царства Небесного: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства» (Ів. 3:5). Чому так? Чи тільки це примха Божа, або це є онтологічно необхідним елементом? Природа людини не здатна до вічного життя в духовному світі, їй необхідно померти і переродитися, тобто воскреснути. А для цього необхідно перетворення Святим Духом, який здатний з матерії зробити щось якісно нове: «Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух» (Ів. 3:6).

Чи була людська природа Ісуса Христа перемінена Духом з самого моменту Його народження? Іншими словами, чи був Ісус «народженим згори» з самого початку, чи Йому належало пройти цей шлях як і будь-якій іншій людині? Насмілюся припустити, що Христос дійсно потребував таїнства хрещення. Не як Всемогутній Син Божий, але як справжній земний чоловік. Оскільки Христос народився, помер і воскрес цілком по-людськи — не саме Себе народив, не сам Себе воскресив, не за власним бажанням помер, — так і хрещення Його було не просто даниною майбутній традиції, але критично необхідним актом для здійснення подальшої місії, що починається з прийняття помазання Святого Духа Його людським єством.

Людська природа Христа потребувала порятунку, перетворення, інакше вона знову б розділилася з духом Христовим після смерті Його тіла. Син Божий перестав би бути людиною і вознісся б до Отця таким, яким був до народження на землі, тобто без фізичного тіла і людської душі.

Душу й тіло було необхідно перетворити. Саме тому знаком автентичності Його хрещення став зійшовший прямо на Йордані Дух: «І охристившись Ісус, зараз вийшов із води, і ось небо розкрилось, і побачив Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мт. 3:16-17).

Тільки отримавши хрещення від води і Духа, Ісус починає Свою місію. 

Хрещенням Своїм Христос не показував нам приклад. Він, Новий Адам, рятував нас.

«Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий» (1 Кор. 15:45).

Михайло Шелудько


По-русски: Зачем крестился Иисус?